DOI: https://doi.org/10.31866/2616-7654.2.2018.152533

Учення про ноосферу як підстава розвитку ноокомунікології

Halyna Shvetsova-Vodka

Анотація


Одним із найбільш популярних напрямів розвитку гуманітарних наук на початку XXI ст. стало вчення про ноосферу, або ноосферологія. Виникає потреба у вивченні основ вчення про ноосферу, з якими варто координувати теорії документології та бібліології. Завдання статті – ознайомити з основними рисами вчення про ноосферу. Провідним методом дослідження обрано історіографічний аналіз наявних публікацій, переважно із гуманітарних наук, зокрема з філософії. Для розуміння наукового значення поняття «ноосфера» розглянуто історію його виникнення та обґрунтування, зокрема в концепції видатного вченого-натураліста Володимира Івановича Вернадського. Показано, як виникли поняття і термін «ноосфера» в процесі спілкування В. І. Вернадського і французьких вчених Едуарда Ле Руа і П’єра Тейяра де Шардена у 1920-ті рр. Подальший розвиток ноосферних ідей відбувався паралельно у філософсько-теологічній концепції П. Тейяра де Шардена та природничо-науковій концепції В. І. Вернадського. Ідеї В. І. Вернадського знайшли відображення в теоретичній праці «Наукова думка як планетне явище», над якою автор працював у 1930-ті рр., але опублікована вона була пізніше. Підсумки власної ноосферної теорії В. І. Вернадський підбив у статті «Кілька слів про ноосферу», опублікованій 1944 р. Також окремі думки і висновки щодо ноосфери В. І. Вернадський виклав у листах до колег та нотатках, які почали публікувати вже після його смерті (1970–1990-ті рр.). Визначено, що ці класики ноосферології часом створення ноосфери вважали момент появи в біосфері Людини розумної, але на цьому розвиток ноосфери тільки починається. Процес ноосферогенезу продовжується і активізується з ростом впливу на суспільство наукових досягнень людства та участі народних мас у суспільному житті. Ці висновки важливі для подальшого розвитку ноокомунікології та документології, визначення практичних завдань бібліотечної справи.

Ключові слова


ноосфера; ноосферологія; В. І. Вернадський; П. Тейяр де Шарден; ноосферогенез; документологія

Повний текст:

PDF

Посилання


Bobylev, S.N., Girusov, E.V., Perelet, R.A., & Kretsu, N.S. (2004). Ekonomika ustoichivogo razvitiya [Economy of Steady Development]. Moscow: Stupeni [in Russian].

Burovskii, A.M. (2010). Fenomen mozga. Tainy 100 milliardov neironov [Phenomenon of Brain. Secrets of 100 Milliards of Neurons]. Moscow: Yauza, Eksmo [in Russian].

Buriak, V.V. (2010). Osnovy vchennia pro noosferu [Bases of Studies About a Noosphere]. Simferopol: DIAIPI [in Ukrainian].

Mamedov, N.M. (Ed.). (2002). Vvedenie v teoriyu ustoichivogo razvitiya [Introduction to the Theory of Steady Development]. Moscow: Stupeni [in Russian].

Vernadskii, V.I. (2004). Biosfera i noosfera [Biosphere and Noosphere]. Moscow: Airis-press [in Russian].

Vernadskii, V.I. (1938). Nauchnaya mysl' kak planetnoe yavlenie [Scientific Thought as Planetary Phenomenon]. Retrieved from http://vernadsky.lib.ru/e-texts/archive/thought.html#tth_chAp7 [in Russian].

Vernadskii, V.I. (1944). Neskol'ko slov o noosfere [A few Words About a Noosphere]. Retrieved from http://vernadsky.lib.ru/e-texts/archive/noos.html [in Russian].

Gel'man-Vinogradov, K.B. (1992). Dokumental'naya pamyat' noosfery kak novyi ob"ekt poznaniya (k postanovke problemy) [Documentary Memory of Noosphere as new Object of Cognition (to Raising of Problem)]. Mezhdunarodnyi forum po informatsii i dokumentatsii, 17(1), 8-16 [in Russian].

Gel'man-Vinogradov, K.B. (2009). Osobaya missiya dokumentov [Special Mission of Documents]. Moscow: VNIIDAD [in Russian].

Zverev, A.T. (2009). Osnovnye zakony ekologii [Basic Laws of Ecology]. Moscow: Izdatel'skii dom Paganel' [in Russian].

Moiseev, N.N. (1990). Chelovek i noosfera [Man and Noosphere]. Moscow: Molodaya gvardiya [in Russian].

Motul'skii R.S. (2000). Mekhanizm formirovaniya i rasprostraneniya nooinformatsii [Mechanism of Forming and Distribution of Nooinformation]. Nauchnye i tekhnicheskie biblioteki, 10, 4-15 [in Russian].

Novikov, Yu.Yu., & Rezhabek, B.G. (n.d.). Vklad E. Le Rua i P. Teiyara de Shardena v razvitie kontseptsii noosfery [Deposit by É. Le Roy and P. Teilhard de Chardin in Development of Noosphere Conception]. Retrieved from http://www.nffedorov.ru/w/images/3/36/Lerua.pdf [in Russian].

Parshin, T.V. (2012). Noosferogenez: put' razuma [Noospheregenes: Way of Reason]. Teoriya i praktika obshchestvennogo razvitiya, 1, 34-37 [in Russian].

Prozorov, L.L. (2012). Bylo li uchenie Vernadskogo o noosfere? (kratkii istoricheskii analiz) [Were there Studies of Vernadsky About a Noosphere? (Short Historical Analysis)]. Prostranstvo i vremya, 4(10), 223-229 [in Russian].

P'er Teiyar de Sharden : biografiya. (n.d.). [Pierre Teilhard de Chardin: Biography]. Retrieved from https://www.socionauki.ru/almanac/noo21v/number_2/1_1_3.pdf [in Russian].

Rezhabek, B.G. (2008). Uchenie V. I. Vernadskogo o Noosfere i poisk puti vykhoda iz global'nykh krizisov [Studies of V. I. Vernadsky About Noosphere and Findpath of Exit from Global Crises]. Vek globalizatsii, 1, 159-167 [in Russian].

Rubanov, V.G., & Rubanova, E.V. (2016). Osnovnye polozheniya noosfernoi kontseptsii V. I. Vernadskogo [Substantive Provisions of NoosphereCconception by V. I. Vernadsky]. Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta. Filosofiya. Sotsiologiya. Politologiya, 3(35), 54-65 [in Russian]. DOI: 10.17223/1998863X/35/5.

Sokolov, A.V. (2010). Dokumentnyi resurs noosfery : otklik na vykhod v svet uchebnogo posobiya Yu. N. Stolyarova "Dokumentnyi resurs" [Document Resource of Noosphere : Response on Appearance Train aid by Y. N. Stolarov the "Document Resource"]. Nauchnye i tekhnicheskie biblioteki, 1, 119-129 [in Russian].

Sokolov, A.V. (2017a). Ideologema noosfery: tezisy otkrytoi lektsii [7.06.2017 v ramkakh III mezhdunarodnogo professional'nogo foruma "Kniga. Kul'tura. Obrazovanie. Innovatsii" (Krym-2017)] [Idea of Noosphere: Theses of Open Lecture [7.06.2017 Within the Framework of III International Professional Forum "Book. Culture. Education. Innovations" (Crimea-2017)]]. Retrieved from http://www.gpntb.ru/win/inter-events/crimea2017/disk/004.pdf [in Russian].

Sokolov, A.V. (2017b). Noosfera i biblioteki [Noosphere and Libraries]. Nauchnye i tekhnicheskie biblioteki, 9, 71-82 [in Russian].

Stolyarov, Yu.N. (1981). Biblioteka: strukturno-funktsional'nyi podkhod [Library: Structure and Function Approach]. Moscow: Kniga [in Russian].

Ursul, A.D. (2014). Na puti k noosfernoi tsivilizatsii: vzaimosvyaz' tsivilizatsionnykh i noosfernykh issledovanii [On a way to Noosphere Civilization: Intercommunication Civilization and Noosphere Researches]. Politika i obshchestvo, 12(120), 1501-1520 [in Russian].

Ursul, A.D. (2015). Fenomen noosfery: Global'naya evolyutsiya i noosferogenez [Phenomenon of Noosphere : the Global Evolution and Noospheregenes]. Moscow: LENARD [in Russian].

Yanshina, F.T. (1993). Noosfera: utopiya ili real'naya perspektiva [Noosphere: Utopia or Real Prospect]. Obshchestvennye nauki i sovremennost', 1, 163-173 [in Russian].


Пристатейна бібліографія ГОСТ


Бобылев С. Н., Гирусов Э. В., Перелет Р. А., Крецу Н. С. Экономика устойчивого развития. Москва: Ступени, 2004. 303 с.

Буровский А. М. Феномен мозга. Тайны 100 миллиардов нейронов. Москва: Яуза, Эксмо, 2010. 320 с.

Буряк В. В. Основи вчення про ноосферу : курс лекцій / Таврийс. нац. ун-т ім. В. І. Вернадського. Сімферополь : ДІАЙПІ, 2010. 125 с.

Введение в теорию устойчивого развития : курс лекций / отв. ред. Н. М. Мамедов. Москва : Ступени, 2002. 238 с.

Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера / предисл. Р. К. Баландина. Москва : Айрис-пресс, 2004. 576 с. (Библиотека истории и культуры).

Вернадский В. И. Научная мысль как планетное явление (1938). URL: http://vernadsky.lib.ru/e-texts/archive/thought.html#tth_chAp7 (дата обращения: 18.09.18).

Вернадский В. И. Несколько слов о ноосфере (1944). URL: http://vernadsky.lib.ru/e-texts/archive/noos.html (дата обращения: 18.09.18).

Гельман-Виноградов К. Б. Документальная память ноосферы как новый объект познания (к постановке проблемы). Международный форум по информатике и документации. 1992. Т. 17, № 1. С. 8–16.

Гельман-Виноградов К. Б. Особая миссия документов : избр. тр. / предисл. М. В. Ларина. Москва : ВНИИДАД, 2009. 182 с., 1 л. портр. (Труды учёных ВНИИДАД).

Зверев А. Т. Основные законы экологии. Москва : Изд. дом Паганель, 2009. 171 с.

Моисеев Н. Н. Человек и ноосфера. Москва : Мол. гвардия, 1990. 351 с.

Мотульский Р. С. Механизм формирования и распространения нооинформации. Науч. и техн. б-ки. 2000. № 10. С. 4–15.

Новиков Ю. Ю., Режабек Б. Г. Вклад Э. Ле Руа и П. Тейяра де Шардена в развитие концепции ноосферы. URL: http://www.nffedorov.ru/w/images/3/36/Lerua.pdf (дата обращения: 18.09.18).

Паршин Т. В. Ноосферогенез: путь разума. Теория и практика общественного развития. 2012. № 1. С. 34–37.

Прозоров Л. Л. Было ли учение Вернадского о ноосфере? (краткий исторический анализ). Пространство и время. 2012. № 4 (10). С. 223–229.

Пьер Тейяр де Шарден : биография. URL:  https://www.socionauki.ru/almanac/noo21v/number_2/1_1_3.pdf (дата обращения: 18.09.18).

Режабек Б. Г. Учение В. И. Вернадского о Ноосфере и поиск пути выхода из глобальных кризи сов. Век глобализации. 2008. № 1. С. 159–167.

Рубанов В. Г., Рубанова Е. В. Основные положения ноосферной концепции В. И. Вернадского. Вестник Том. гос. ун-та. Философия. Социология. Политология. 2016. № 3 (35). С. 54–65.

Соколов А. В. Документный ресурс ноосферы : отклик на выход в свет учебного пособия Ю. Н. Столярова «Документный ресурс» (Москва : Либерея-Бибинформ, 2009). Науч. и техн. б-ки. 2010. № 1. С. 119–129.

Соколов А. В. Идеологема ноосферы: тезисы открытой лекции [7.06.2017 в рамках III международного профессионального форума «Книга. Культура. Образование. Инновации» (Крым-2017)]. 2017а. URL: http://www.gpntb.ru/win/inter-events/crimea2017/disk/004.pdf (дата обращения: 12.09.18).

Соколов А. В. Ноосфера и библиотеки. Науч. и техн. б-ки. 2017b. № 9. С. 71–82.

Столяров Ю. Н. Библиотека: структурно-функциональный подход. Москва : Книга, 1981. 255 с.

Урсул А. Д. На пути к ноосферной цивилизации: взаимосвязь цивилизационных и ноосферных исследований. Политика и общество. 2014. № 12 (120). С. 1501–1520.

Урсул А. Д. Феномен ноосферы: Глобальная эволюция и ноосферогенез. Москва : ЛЕНАРД, 2015. 336 с.

Яншина Ф. Т. Ноосфера: утопия или реальная перспектива. Общественные науки и современность. 1993. № 1. С. 163–173.





Copyright (c) 2018 Галина Швецова-Водка

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.

© Copyright    |   Керівництва для авторів   |   Редакційна політика   |   Редакційний штат   |   Контакти   |