Український журнал з бібліотекознавства та інформаційних наук

Маркетингові комунікації в умовах цифрової трансформації публічних бібліотек України

Надія Бачинська — 2024-12-23

Мета статті – виявити особливості сучасного стану маркетингових комунікацій публічних бібліотек України в контексті процесів цифрової трансформації та запропонувати використання ефективних підходів до комунікації бібліотек у цифровому середовищі.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети застосовано методи аналізу і синтезу, контент-аналіз, структурно-функціональний та узагальнення.

Наукова новизна. Обґрунтовано необхідність застосування комплексного підходу до інтеграції офлайн та онлайн-каналів комунікації бібліотеки з цільовою аудиторією.

Основні висновки. Актуалізовано значення інструментів маркетингових комунікацій публічних бібліотек України. Висвітлено особливості використання бібліотекою цифрових каналів для взаємодії з цільовою аудиторією та розповсюдження інформації про продукти та послуги. Наголошено на посиленні цифровізації українських бібліотек в умовах війни, що проявляється у створенні електронних фондів, впровадженні цифрових технологій, розширенні онлайн-послуг. Акцентовано увагу на тому, що у такий спосіб бібліотеки роблять вклад у збереження культурної спадщини, сприяють доступу до неї внутрішньо переміщених осіб, а також тих, хто перебуває за кордоном. Проаналізовано особливості вико- ристання соціальних мереж як важливого джерела інформації та засобу взаємодії, а також як інструменту маркетингових комунікацій на прикладі Черкаської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Тараса Шевченка. Звернено увагу на необхідність поширення українськими бібліотеками оригінальної інформації у різних соціальних мережах, яка враховуватиме інтереси та потреби цільової аудиторії. Розглянуто головні виклики у сфері маркетингових комунікацій, серед яких: недостатнє фінансування бібліотек, потреба у підвищенні кваліфікації бібліотечних фахівців, проведенні ефективних досліджень цільової аудиторії з метою створення релевантного контенту.

Краєзнавчий відеоконтент бібліотеки на YouTube-каналі

Євген Забіянов — 2024-12-23

Мета статті – проаналізувати краєзнавчу складову відеоматеріалів бібліотек на відеохостингу YouTube та виявити специфіку краєзнавчої бібліотечної діяльності у цьому мультимедійному середовищі.

Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових методів пізнання (опис, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) та спеціальних методів (контент-аналіз YouTube-каналів бібліотек, зокрема краєзнавчого відеомасиву) на його емпіричному та теоретичному рівнях.

Наукова новизна. Вперше узагальнено процес використання бібліотеками відеохостингу в контексті адаптації до нових медійних реалій. Розглянуто роль бібліотечних YouTube-каналів у просуванні місцевої історії, культури і традицій. Виявлено особливості та спільні риси краєзнавчого відеоконтенту бібліотек і з’ясовано нові підходи у збереженні локальної ідентичності. Окреслено перспективи подальшого розвитку краєзнавчої бібліотечної діяльності відповідно до процесу інтеграції бібліотеки в цифрове середовище, в тому числі із залученням громадськості до участі у створенні мультимедійних продуктів. Основні висновки. Цифрові трансформації бібліотек мають великий потенціал для збереження і популяризації історико-культурної та краєзнавчої спадщини. Важливо, щоб бібліотеки не лише зберігали цю спадщину, але й активно інтегрували її у широкий суспільний обіг через доступність і використання новітніх технологій.

YouTube відкриває бібліотекам перспективи для розширення їхньої краєзнавчої діяльності. Важливо, щоб бібліотеки ефективно використовували ці можливості, створюючи якісний, корисний і цікавий контент для своєї аудиторії.

Краєзнавчі YouTube-канали не лише сприяють формуванню місцевої історичної і культурної ідентичності, а й розширюють поле для навчання та досліджень.

Інтенсивний розвиток краєзнавчого відеоконтенту надає бібліотекам нові можливості у збільшенні доступу до краєзнавчих джерел та максимального використання їхнього потенціалу. Завдяки інтерактивним форматам, освітнім програмам, документальним фільмам та активній взаємодії з користувачами бібліотеки можуть забезпечити глибше розуміння і зацікавленість краєзнавчими темами, водночас збільшуючи ефективність власної краєзнавчої діяльності.

Аксіологічні вектори функціонування цифрового репозитарію бібліотеки закладу вищої освіти

Іван Курганський — 2024-12-23

Мета статті полягає у визначенні основних ціннісних орієнтирів, відповідно до яких інституційний репозитарій бібліотеки закладу вищої освіти розвиватиметься як соціально орієнтований засіб забезпечення відкритого доступу у концепції відкритої науки.

Методи дослідження. Використано загальнонаукові методи пізнання (аналізу, синтезу, абстрагування), семантичний аналіз документального потоку наукових публікацій, метод сходження від абстрактного до конкретного для визначення та виокремлення ціннісної складової як суттєвої ознаки функціонування цифрового репозитарію, контент-аналіз наукових публікацій для виявлення основних аксіологічних складових у функціонуванні інституційного репозитарію бібліотеки закладу вищої освіти.

Наукова новизна полягає у визначенні аксіологічних векторів функціонування цифрового репозитарію бібліотеки закладу вищої освіти, зумовлених взаємодією із певними зовнішніми чинниками та наявністю системи загальних правил діяльності бібліотеки ЗВО у різних її аспектах, основних ціннісних орієнтирів, відповідно до яких інституційний репозитарій бібліотеки закладу вищої освіти розвиватиметься як соціально орієнтований засіб забезпечення відкритого доступу у концепції відкритої науки.

Основні висновки. Цифровий репозитарій бібліотеки закладу вищої освіти є соціально орієнтованим інформаційним продуктом, який, окрім окреслення технологічних аспектів, потребує визначення аксіологічних векторів його функціонування у контексті політики відкритої науки, принципів академічної спільноти університету і ціннісних орієнтирів діяльності бібліотеки ЗВО та її співробітників.

Концептуальним підходом у дослідженнях цифрових трансформацій бібліотек закладів вищої освіти має бути бібліотечний гуманізм, а поміж методологічних підходів до її вивчення – ціннісний (аксіологічний) підхід, який дає змогу уникнути технократичного підходу до розроблення і використання цифрових репозитаріїв бібліотек ЗВО.

Мультивимірна модель бібліотечного простору в епоху конвергенції: зарубіжний науковий дискурс

Олександр Сідина — 2024-12-23

Метою статті є дослідження мультивимірної моделі бібліотечного простору в епоху конвергенції, представлені в рамках сучасного зарубіжного наукового дискурсу.

Методи дослідження. У статті використано комплекс підходів і методів: дискурс як методологічно важливий концепт під час вивчення студій та підходів до бібліотечного простору у зарубіжній науці; системний підхід, із позиції якого бібліотека позиціонується як автономна система, та структурно-функціональний підхід, що допоміг розкрити виміри бібліотечного простору і трактувати його як частину загального соціокультурного середовища; субстанційний підхід, який розкрив особливості реструктуризації бібліотечного простору у напрямку мультивимірності (взаємозбагачення віртуального, фізичного та соціального просторів); методи аналізу і синтезу, описовий метод.

Наукова новизна. Вперше розглянуто модель мультивимірного простору бібліотеки в епоху конвергенції як важливий етап розвитку концепції Бібліотеки 4.0.

Основні висновки. Представлена у цій статті модель мультивимірного простору сучасної бібліотеки, що складається із трьох субпросторів (фізичного, соціального та цифрового (віртуального)), є важливим етапом розвитку концепції Бібліотеки 4.0. та передбачає конвергенцію зазначених субпросторів, кожен з яких доповнює та збагачує інший. Аналіз робіт зарубіжних вчених переконує, що багато з них підтримують ідею конвергенції цих субпросторів лише з ухилом у цифровізацію, який знецінює фізичний та соціальний простори бібліотеки. Тому модель мультивимірного простору сучасної бібліотеки і передбачає конвергентні регуляторні процеси, які збалансовують фізичний, соціальний та цифровий субпростори так, що це дозволяє зберегти ідею бібліотеки як базової освітньої та соціально-комунікаційної структури, що стимулює розвиток усіх структурних елементів особистості у ХХІ ст.

Соціальні медіа як ефективний інструментарій віддалених сервісів цифрових бібліотек

Андрій Юдов — 2024-12-23

Мета статті – виявити особливості використання соціальних медіа (соціальних мереж, відеохостингів та ін.) як сучасного інструментарію цифрових бібліотек у контексті розвитку віддалених сервісів.

Методи дослідження. Застосовано методи аналізу і синтезу, логічний, системно-структурний та порівняльний, що посприяли систематизації і узагальненню теоретико-методологічних засад розвитку віддалених сервісів цифрових бібліотек; розгляду популярних практик українських бібліотек у соціальних медіа; виявленню особливостей використання різних типів соціальних медіа в бібліотечній діяльності. Метод когнітивного аналізу застосовано з метою виділення базових характеристик соціальних медіа як інструментів віддалених сервісів цифрових бібліотек. Використання методів дедукції та узагальнення посприяло формулюванню висновків дослідження.

Наукова новизна. Розглянуто особливості застосування різних типів соціальних медіа в бібліотечній діяльності на сучасному етапі; з’ясовано базові характеристики соціальних медіа як інструментів віддалених сервісів цифрових бібліотек; уточнено особливості використання соціальних медіа (соціальних мереж, відеохостингів, подкастів та ін.) як сучасного інструментарію цифрових бібліотек у контексті розвитку віддалених сервісів. Виявлено найбільш ефективні типи соціальних медіа щодо специфіки розвитку віддалених сервісів цифрових бібліотек в Україні.

Основні висновки. Зумовивши революційні зміни в інформаційно-комунікаційній практиці, соціальні медіа на сучасному етапі є невід’ємною частиною бібліотечної діяльності.

Соціальні медіа надають бібліотекам можливість залучати користувачів до багатоаспектної комунікації, одночасно просуваючи бібліотечні послуги та ресурси за межі географічних кордонів і фізичних бібліотечних просторів.

Особливості використання соціальних медіа (соціальних мереж, відеохостингів, подкастів та ін.) як сучасного інструментарію цифрових бібліотек у контексті розвитку віддалених сервісів полягають у: просуванні послуг (сповіщення про новини, відповідні предмети з колекції та бібліотечні події); зв’язку з користувачами бібліотек; наданні бібліотечних програм та послуг 24/7 незалежно від територіального місцеперебування; можливості створення корпоративної комунікації з метою покращення бібліотечного сервісу та ін.

Використання імерсивного мультифункціонального хабу в освітньому процесі для вивчення гуманітарних дисциплін

Леся Біловус — 2024-12-23

Метою статті є аналіз впливу імерсивних технологій (віртуальна реальність (VR), доповнена реальність (AR), змішана реальність (MR)) на освітній процес, зокрема у вивченні гуманітарних дисциплін. У статті розглядаються переваги використання цих технологій для розвитку практичних навичок, підвищення залученості студентів та глибшого розуміння навчального матеріалу. Дослідження також аналізує використання імерсивного мультифункціонального хабу у Західноукраїнському національному університеті, що відкриває нові можливості для міждисциплінарної співпраці та адаптації освітнього процесу до індивідуальних потреб здобувачів освіти.

Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, використовуючи як кількісні, так і якісні методи збору даних. Було застосовано методи аналізу наукової літератури, анкетування, спостереження та експериментальні методи, що включають використання імерсивних технологій в освітніх середовищах. Джерельна база дослідження включає сучасні академічні публікації та емпіричні дані.

Наукова новизна дослідження полягає у впровадженні імерсивних технологій як інструменту для покращення навчальних результатів при вивченні гуманітарних дисциплін. Показано, що ці технології можуть значно підвищити залученість здобувачів, їхню мотивацію та спроможність до критичного мислення. Також було виявлено, що VR і AR можуть бути використані для адаптації освітнього процесу до індивідуальних потреб студентів.

Основні висновки. Результати дослідження свідчать, що впровадження імерсивних технологій сприяє підвищенню якості освітнього процесу, роблячи його більш інтерактивним і зорієнтованим на практику. Ці технології забезпечують не лише глибше розуміння матеріалу, але й відкривають нові можливості для міждисциплінарного навчання та дослідницької діяльності.

Перспективи застосування імерсивних технологій у діяльності бібліотек України

Віра Загуменна — 2024-12-23

Метою статті є дослідження перспектив застосування імерсивних технологій у діяльності бібліотек України в цифрову добу.

Методи дослідження. Використано комплекс методів наукового пізнання (об’єктивності, зв’язку теорії і практики), методи аналізу та синтезу, узагальнення, структурнофункціональний, когнітивний, метод інформаційної діагностики (експрес-аналіз), пiзнaвaльнi мoжливocтi яких сприяли глибинному, структурному вивченню й аналізу об’єкта і предмета дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в актуалізації проблеми використання імерсивних технологій, що включають у себе доповнену (augmented reality (AR), віртуальну (virtual reality, VR) та змішану (мixed reality, MR) реальності, а також застосування нейронних мереж, зокрема, моделей штучного інтелекту.

Основні висновки. Виклики, які постали перед бібліотеками України останнім часом, доводять їх здатність до адаптації в різних умовах, зокрема, ефективно працювати дистанційно і максимально повно забезпечувати інформаційні, освітні, соціокультурні та дозвіллєві потреби користувачів, переорієнтовуючи основні напрямки діяльності бібліотек відповідно до вимог сучасного суспільства. В цих умовах кіберпростір імерсивних технологій не повинен бути проігнорований бібліотекою як соціально-культурним закладом із гуманістичним підходом. Прагнення адаптувати, поліпшити та поглибити місію, значення бібліотек, застосовуючи сьогочасні технологічні відкриття, масштабується у креативних інсайтах, стартап-проєктах, архетипі візії установи «Бібліотека 4.0». XR включно із VR, AR і MR сприятиме не лише іміджу бібліотеки (різноформатність надання відповіді на запит), а й зацікавленості в індивідуальності та індивідуальних підходах до кожного, а також оперативності і якості інформаційного обслуговування завдяки е-інфраструктурі, оцифрування заради збереження культурного надбання держави тощо.

Digital-маркетингова діяльність та новітні форми використання архівної інформації

Леся Ковальська — 2024-12-23

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей і змісту методів digital-маркетингу інформаційної діяльності та новітніх форм використання архівної інформації. Методи дослідження. Дослідження становить комплекс різноманітних методів пізнання та обстеження об’єктно-предметної складової проблеми. Методи наукового аналізу та синтезу сприяли проведенню всебічного огляду джерел і літератури із проблеми, виявленню інформації щодо шуканої проблеми та оформлення тексту. Оглядовоаналітичний метод використано для розгляду основних понять роботи та обстеження новітнього дискурсу інформаційної діяльності. Історичний метод дозволив розглянути об’єктнопредметну складову у ретроспективі та виявити основні форми використання архівної інформації. Метод аналітичного інтернет-моніторингу застосовано задля обстеження інформації е-ресурсів, виявлення особливостей зберігання, трансляції та презентування архівного е-документа.

Наукова новизна полягає у необхідності всебічного аналізу і науково-теоретичного обґрунтування digital-маркетингової діяльності та впровадження новітніх форм використання архівної інформації. Виявлення новітніх маркетингових тенденцій інформаційної діяльності й активне впровадження інформаційних технологій в архівну галузь визначає перспективу розвитку галузі, сприятиме вдосконаленню е-архівної комунікації та її інтеграції у світовий інформаційний простір.

Основні висновки. Удосконалення інформаційних технологій та поширення засобів інформаційно-комунікаційної діяльності в архівній галузі визначають новітні тенденції у сфері використання архівної інформації. В умовах активізації розвитку е-архіву та наповнення архівних вебресурсів спостерігається позитивна динаміка кількості користувачів і запитів на послуги. Однією з основних тенденцій і перспектив розвитку інформаційних соціальних комунікацій є просування в соціальних мережах, ефективне застосування e-маркетингу, залучення інтерактивних методик, розповсюдження маркетингу впливу та використання інфлюенсерів, а також інформативний і відповідний контент-маркетинг з урахуванням поточних інформаційних потреб суспільства.

Аутріч як актуальний напрям наближення бібліотечних послуг до споживачів

Оксана Матвієнко — 2024-12-23

Мета статті – окреслити стан аутріч-проблематики у бібліотечній справі України, виявити настанови міжнародної бібліотечної спільноти стосовно аутріч-діяльності, з’ясувати парадигматичні відношення між термінами «аутріч» та «нестаціонарне бібліотечне обслуговування» задля обміну знаннями у процесі професійного спілкування.

Методи дослідження. Використано загальнонаукові методи пізнання (аналізу, синтезу, абстрагування), семантичного аналізу, порівняльного аналізу для зіставлення сутності термінів; термінологічний аналіз, метод контент-аналізу при дослідженні текстів та документів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що окреслено контексти аутріч-діяльності як комунікативного, інформаційно-просвітницького напряму діяльності бібліотек із забезпечення безбар’єрного доступу громадян до інформаційних ресурсів засобами позастаціонарного бібліотечного обслуговування та обґрунтовано актуальність цього напряму в сучасних умовах в Україні.

Основні висновки. У інформаційному просторі України очевидними є суперечності між вимогами загальнодоступності інформації для громадян країни та об’єктивними і суб’єктивними чинниками, що зумовлюють наявність різного виду бар’єрів та визначають інформаційну нерівність доступу до інформаційних ресурсів, основними з яких є воєнні дії та зниження інтересу суспільства до читання. У цих умовах актуалізується позастаціонарне бібліотечне обслуговування як один із напрямів інформаційно-просвітницької та комунікативної діяльності публічних бібліотек.

Термін аутріч (аутріч-діяльність), застосовуваний у зарубіжному бібліотекознавчому науковому дискурсі та практиці діяльності, є синонімічним терміну з української бібліотечної науки і практики «позастаціонарне (нестаціонарне) бібліотечне обслуговування» і сутнісно характеризує інформаційно-просвітницьку діяльність бібліотек в умовах наближення бібліотечних послуг до місця роботи, навчання, відпочинку або проживання населення.

Теоретико-методологічні основи менеджменту знань: імплементація у бібліотечну діяльність

Богдан Мирошник — 2024-12-23

Мета статті – узагальнити теоретико-методологічні основи управління знаннями та виявити особливості їх імплементації в бібліотечну діяльність на прикладі наукових бібліотек України. У дослідженні акцентовано увагу на ролі наукових бібліотек, зокрема Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського та Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського, у формуванні ефективних практик управління знаннями в умовах цифровізації суспільства.

Методи дослідження. Для досягнення мети цього дослідження використані наукові методи, що дозволили комплексно оцінити ефективність управління знаннями в бібліотечній діяльності та його вплив на розвиток суспільства. Зокрема, використано методи теоретичного аналізу та синтезу для вивчення теоретико-методологічних основ управління знаннями, а також для виявлення ключових аспектів його реалізації в бібліотеках. Порівняльний аналіз та компаративний метод дозволили оцінити різні підходи до управління знаннями, застосовані в бібліотечній сфері, як в Україні, так і за кордоном. Системний підхід використовувався для узагальнення результатів аналізу наявних матеріалів і практик, що сприяло формуванню цілісного уявлення про роль бібліотек у сучасному інформаційному середовищі. Аналітичний метод допоміг розкрити специфіку функціонування бібліотек як центрів управління знаннями, включаючи їх новітні ініціативи та інноваційні підходи. Крім того, для дослідження впливу бібліотек на розвиток суспільства застосовано методи контент-аналізу та кейс-аналізу, що дозволило детально проаналізувати конкретні приклади успішних практик у бібліотечній діяльності. З метою збору емпіричних даних використано інтерв’ю з бібліотечними фахівцями та експертами, а також аналіз опублікованих звітів і досліджень у галузі управління знаннями.

Наукова новизна дослідження полягає в узагальненні підходів українських бібліотекознавців до імплементації менеджменту знань у бібліотечну діяльність та виявленні чинних практик управління знаннями в наукових бібліотеках України. Особливу увагу приділено аналізу ролі бібліотек у процесах управління знаннями, що дозволяє не лише систематизувати сучасні підходи, а й підкреслити їхню активну роль у розвитку суспільства в умовах цифровізації. Дослідження розкриває інноваційні моделі бібліотечної діяльності, що сприяють інтеграції знань і комунікацій у бібліотеках.

Основні висновки. Управління знаннями є ключовим елементом у діяльності сучасних бібліотек, що дозволяє їм ефективно функціонувати в умовах цифрового суспільства. Важливим аспектом є впровадження цифрових технологій та розвиток професійних навичок бібліотечних працівників для забезпечення доступу до знаннєвих ресурсів. Застосування стратегічних підходів до менеджменту знань підвищує ефективність бібліотек як центрів розвитку суспільства, сприяючи їх інтеграції у процеси цифрової трансформації.

Цифровізація бібліотечних сервісів одещини: досвід та перспективи

Володимир Міронов — 2024-12-23

Мета статті – виявити науково обґрунтовані підходи до ефективного впровадження цифрових технологій у бібліотечні сервіси України, зокрема Одеської області, визначити основні виклики, з якими стикаються бібліотеки в умовах цифровізації.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у роботі застосовувалися наукові методи аналізу, синтезу і порівняння, що дало змогу всебічно оцінити стан цифровізації бібліотечних сервісів Одещини, визначити основні проблеми впровадження та окреслити перспективи розвитку цифрових технологій у бібліотечній галузі регіону. Метод узагальнення використовувався для систематизації основних підходів і моделей цифровізації бібліотечних сервісів, що дозволило розробити рекомендації для подальшого розвитку цифрових послуг у бібліотеках Одещини.

Наукова новизна полягає у визначенні основних викликів та перспектив розвитку цифрових бібліотечних сервісів в Одеській області, зокрема у розробці рекомендацій для оптимізації роботи бібліотек у цифровому середовищі, що сприятиме підвищенню доступності та ефективності бібліотечних послуг для віддалених користувачів.

Основні висновки. У контексті дослідження особливостей цифровізації бібліотечних послуг Одещини розглянуто специфічні риси бібліотечної мережі регіону, визначено її основу (Одеська національна наукова бібліотека) та проаналізовано основні напрями цифрової трансформації. Встановлено, що на сучасному етапі Одеська національна наукова бібліотека активно впроваджує і розвиває віртуальні сервіси, спрямовані на оперативне та якісне задоволення інформаційних і культурних потреб користувачів за допомогою цифрових технологій. Окреслено основні напрями використання інформаційно-комунікаційних технологій у діяльності бібліотек Одещини. Бібліотеки стали центрами цифрової освіти, пропонуючи безкоштовні онлайн-курси та індивідуальні консультації з бібліотекарями. Отже, цифрова трансформація, незважаючи на появу нових завдань і викликів, відкриває нові можливості для посилення ролі та значення бібліотек у житті окремих людей і суспільства загалом.

Інформаційні жанри в контексті бібліотечної журналістики

Сергій Черненко — 2024-12-23

Метою статті є дослідження теоретичного та практичного потенціалу використання інформаційних жанрів у роботі бібліотечних журналістів.

Методи дослідження. У статті були застосовані методи аналогії, порівняння, систематизації, дедукції та абстрагування.

Наукова новизна полягає у тому, що у пропонованій статті досліджується взаємозв’язок між знаннями людей про новинні медіа та способами, які вони використовують для формування новин. Виявлено, що люди з більш високим рівнем знань про медіа частіше включатимуть соціальні медіа у свій репертуар новин, але не як основне чи єдине їх джерело. По-друге, визначено, що інформація медіаджерел позитивно пов’язана з редакційними установками.

Досліджено ступінь участі публічних бібліотек у громадській журналістиці в умовах, коли висвітлення в медіа певної інформації зменшується.

Встановлено, що масове залучення бібліотекарів до цієї діяльності на постійній основі дає змогу порушити питання стосовно програм професійної підготовки бібліотечних журналістів, оскільки ця робота потребує певних знань, умінь та навичок, а її якість впливає на репутацію бібліотеки.

Основні висновки. На сьогодні однією із ознак сучасного суспільства є «споживання інформації». Бібліотеки зосереджені на створенні освітнього середовища, використанні ІКТ, медіаосвіті та якісній журналістській роботі бібліотекарів. Журналістика близька до роботи бібліотекарів, вони створюють нотатки, замальовки та репортажі для сайтів і соціальних мереж, беруть інтерв’ю для подкастів, пишуть статті для галузевої преси.

Можна із впевненістю стверджувати, що бібліотечні журналісти досить широко застосовують соціальні мережі у професійній діяльності. Так, інструменти соціальних медіа в основному використовуються як заміна іншим каналам доставки інформації. І якщо сьогодні перед бібліотекарями ставиться завдання змінити образ бібліотеки, працювати зі стереотипами громадського суспільства, то саме бібліотечні журналісти здатні його виконати.

Бібліотека як система

Тетяна Ярошенко — 2024-12-23

Нещодавно побачило світ вже 9-те видання фундаментальної праці наших американських колег «Бібліотечні програми та сервіси». Понад 40 років (перше видання вийшло у 1972-му) за цією книгою вчаться студенти бібліотечних шкіл, а для професіоналів, і не лише у США, – це настільне видання для працівників як публічних, так і академічних бібліотек. Чи є хоч один вітчизняний підручник, який був би таким же популярним та затребуваним у нашій професії протягом тривалого часу?

Нова редакція видання, авторами якого є Дж. Едвард Еванс з Університету Лойоли та Стейсі Грінвелл з університету Кентуккі (США), доопрацьована і доповнена, зокрема поняттям бібліотечної соціальної роботи. Книга готувалась у період, коли світ охопила пандемія хвороби COVID-19, яка також змінила життя людей і неминуче вплинула на роботу бібліотек.

Стратегія реставрації та збереження документів в архівах у воєнний час

Олександр Марковець — 2024-12-23

Мета статті – вивчення і аналіз сучасних проблем та викликів, пов’язаних із реставрацією та збереженням архівних матеріалів, а також розроблення систематизованої та ефективної стратегії для їх подальшого збереження і відновлення.

Методи дослідження. Для вивчення сучасного стану і розроблення стратегії реставрації та збереження архівних документів у воєнний час використано загальнонаукові і спеціальні методи: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення), емпіричні (опис), оглядовий аналіз, порівняння та ін. Методологічною основою дослідження є комплексний підхід, що включає аналіз наукових джерел, законодавчої бази, сучасних методів реставрації та збереження архівних документів, а також вивчення кращого вітчизняного і світового досвіду в галузі.

Наукова новизна полягає у розробленні та обґрунтуванні комплексної стратегії реставрації та збереження архівних документів в умовах сучасних викликів, зокрема воєнних дій. Вивчено кращі практики реставрації та збереження архівних документів, визначено ключові стратегічні цілі і розроблено практичні рекомендації щодо їх реалізації.

Основні висновки. Розроблена стратегія включає кілька ключових кроків, таких як інвентаризація та класифікація документів, створення умов для збереження, цифрова архівація, профілактична консервація і реставрація. Навчання персоналу та постійне вдосконалення стратегії також є важливими аспектами успішної реалізації цієї стратегії. Працівники архівів повинні мати необхідні навички та знання для ефективного виконання своїх обов’язків у сфері збереження і обробки архівних матеріалів.

Успішне втілення цієї стратегії визначається здатністю до ефективного збереження та доступу до української культурної спадщини для поточних і майбутніх поколінь.

Публічні бібліотеки України як осередки протидії російській пропаганді в умовах війни

Галина Нудищук — 2024-12-23

Мета статті – дослідити роль публічних бібліотек України як осередків протидії російській пропаганді в умовах війни.

Методи дослідження. У статті використано комплекс підходів і методів: концепція бібліотечного закладу як мультифункціонального хабу або центру. Із цією концепцією корелюються структурно-функціональниий, субстанційний і системний підходи, що допомагають розкрити потенціал реструктуризації та мультивимірності публічних бібліотек. Також у дослідженні використані методи контент-аналізу та інтент-аналізу в контексті підвищення кваліфікації бібліотечних працівників як важливої ланки протидії небезпечним і згубним інформаційним впливам із боку Російської Федерації як країни-агресора.

Наукова новизна. Вперше розглянуто статус публічних бібліотек України як осередків протидії російській пропаганді в умовах війни.

Основні висновки. Нині публічні бібліотеки України опинилися перед викликами, породженими російсько-українською війною, і одним із них є поширення російської пропаганди і проросійських наративів в інформаційному просторі нашої країни. Як мультифункціональні та інформаційні центри громад публічні бібліотеки в багатьох регіонах перетворюються на осередки протидії російській пропаганді, що вимагає від бібліотечних фахівців зміни підходів до роботи як з інформаційними джерелами, вебресурсами та соцмережами, так і зі своїми відвідувачами. Поряд із наданням психологічної допомоги та активною волонтерською підтримкою публічні бібліотеки України активізують соціально-комунікаційну діяльність, пов’язану із захистом інформаційного простору, а саме – боротьбою з фейками, дезінформацією та кіберзагрозами, акцентують увагу на інформаційній гігієні та завзято провадять просвітницьку роботу, розуміючи, що медіаграмотність і медіапросьюмеризм є важливими складовими у протидії російській пропаганді.