Український журнал з бібліотекознавства та інформаційних наук

Структурованість інформаційних зв’язків у вебпредставленні електронних архівів державних обласних архівів України

Данило Грещук — 2026-05-22

Мета статті полягає у системному аналізі особливостей структурованості інформаційних зв’язків у вебпредставленні електронних архівів державних обласних архівів України в контексті формування глобального інформаційного простору.

Методи дослідження. Контент-аналіз формулювань розділів, заголовків, підзаголовків та назв архівних документів на офіційних вебсайтах обласних архівів України дає змогу встановити моделі файлової структури для електронних архівів на вебсайтах обласних архівів. Для виявлення особливостей реалізації інформаційних зв’язків використовується метод групування та логічного узагальнення.

Наукова новизна полягає у визначенні ролі інформаційних зв’язків між таксономічними категоріями для побудови оптимальної файлової структури електронних архівів на вебсайтах обласних архівів.

Основні висновки. Методології подання електронного архіву на офіційних вебсайтах державних архівів областей України властива різноманітність, одним із чинників якої є множинні підходи до відтворення інформаційних зв’язків у структуризації файлів. Доведено, що структурованість файлів щодо електронного архіву вебсайту обласних архівів підвищує зручність використання, користувачо-центрованість, якість, повноту формування інформаційного простору архіву. Структурованість інформаційних зв’язків архівних документів є чинником інформаційної інфраструктури вебсайту архіву, що забезпечує його системність, інформаційну цілісність й ефективний доступ до архівної інформації в індустрії інформаційних послуг та інформаційного ринку. Доведено, що інформаційні зв’язки між вихідною таксономічною категорією «розділ» і наступними категоріями набувають послідовного й логічного розвитку завдяки використанню на першому рівні базових понять електронного архіву. Обґрунтовано, що реалізація інформаційних зв’язків під час систематизування файлів з архівною інформацією щодо електронного архіву передбачає виконання багатоступеневого, ієрархічного і дихотомного поділу.

Імідж бібліотекаря як чинник комунікації з молодіжною аудиторією

Олег Гришко — 2026-05-22

Мета статті – здійснити комплексний аналіз іміджу бібліотекаря як важливого чинника ефективної комунікації з молодіжною аудиторією, визначити його складові та з’ясувати вплив професійного і особистісного образу фахівця на формування позитивного ставлення молоді до бібліотеки.

Методи дослідження. При підготовці роботи використано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема, метод аналізу та синтезу – для опрацювання різних наукових підходів із метою розуміння складових іміджу бібліотекаря; метод узагальнення – для формулювання висновків щодо впливу образу бібліотекаря на ефективність комунікації з молодіжною аудиторією; системний підхід – для формування цілісного бачення іміджу як багатокомпонентного явища; метод контент-аналізу – для вивчення практичних прикладів формування професійного іміджу бібліотекарів у цифровому середовищі.

Наукова новизна. Визначено складові сучасного іміджу бібліотекаря як комунікатора з молодіжною аудиторією: професійна компетентність із цифровими навичками; культура комунікації; активність у цифровому середовищі; креативність та інноваційна обізнаність.

Основні висновки. Встановлено, що зміна образу бібліотекаря від хранителя бібліотечних фондів до активного учасника освітніх і культурних процесів, посередника в цифровому просторі та організатора інтерактивних заходів є необхідною умовою адаптації публічних бібліотек до потреб молодого покоління. Акцентовано увагу, що ефективність комунікації бібліотечних фахівців залежить не лише від присутності в цифровому середовищі, а й від стилю подачі контенту, відкритості до діалогу та здатності говорити з молоддю зрозумілою мовою. Зроблено висновок, що позитивний професійний імідж бібліотекаря сприяє підвищенню довіри молоді до бібліотеки, збільшує інтерес до бібліотечних послуг та стимулює її брати участь у освітніх і культурних проєктах бібліотечної установи.

Відеоігри як інструмент бренд-сторітелінгу на прикладі проєкту «Шепіт корінців»

Євген Малюк — 2026-05-22

Мета статті – виявити та теоретично обґрунтувати перспективи використання відеогри як інструменту бренд-сторітелінгу в українській бібліотеці на прикладі проєкту «Шепіт корінців».

Методи дослідження. У пропонованому дослідженні використано, зокрема, методи критичного аналізу емпіричних даних та ситуаційного аналізу (case study); індукції, синтезу.

Наукова новизна цього дослідження полягає у виявленні низки теорій, які вказують на перспективність використання відеоігор для просування бренду бібліотеки, визначенні необхідності розширення класифікації історій для бренд-сторітелінгу, а також розкритті особливостей сприйняття і поширення таких ігор користувачами та інституціями в Україні на прикладі проєкту «Шепіт корінців».

Основні висновки. На основі теорій наративного транспортування, потоку та моделі вірогідності свідомої обробки інформації обґрунтовано здатність відеоігор формувати емоційний зв’язок між користувачем та бібліотекою, водночас підвищуючи довіру до її бренду. Практичний кейс проєкту «Шепіт корінців» репрезентував перспективність використання інтерактивного продукту з елементами корпоративної естетики у цифровій комунікаційній стратегії бібліотечної установи на прикладі Публічної бібліотеки імені Лесі Українки м. Києва. Було продемонстровано, що відеоігри через особливості подачі інформації користувачеві вимагають розширення наявної класифікації історій бренд-сторітелінгу.

Увага до проєкту показала відкритість сучасних українських інституцій до таких інтерактивних інновацій, як відеоігри. Проведене опитування виявило ефективність відеогри як частини бренд-сторітелінгу бібліотеки, втім аналіз статистики переглядів сторінки засвідчив, що без просування подібні проєкти ризикують покращувати сприйняття бренду бібліотеки здебільшого серед тих, хто і так зацікавлений у відвідуванні книгозбірні. Таким чином, відеогра може бути перспективним інструментом для бренд-сторітелінгу бібліотеки, але для більшої ефективності варто розпланувати поширення гри для аудиторії поза бібліотечною сферою.

BookTok як каталізатор читацької активності: виклики та можливості для популяризації бібліотечних фондів в Україні

Тетяна Купрій — 2026-05-22

Мета статті – розгляд специфіки впливу феномену BookTok на читацьку активність та обґрунтування стратегій адаптації бібліотек до нових умов популяризації книжкових фондів в Україні.

Методи дослідження. У дослідженні застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів: аналізу, синтезу та узагальнення (для опрацювання теоретичних джерел), контент-аналізу (для вивчення популярного контенту BookTok), порівняльного аналізу (для зіставлення традиційних і новітніх практик просування), експертних оцінок (для виявлення практичних викликів і потреб професійної спільноти).

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні концептуальних засад адаптації бібліотечних стратегій комплектування і просування фондів до реалій соціальних медіа, зокрема, вперше у вітчизняному бібліотекознавстві комплексно досліджено феномен BookTok як чинник трансформації читацької активності в українському контексті з урахуванням фінансових та організаційних обмежень воєнного часу.

Основні висновки. Дослідження відштовхується від усталеного в науці факту, що BookTok виступає потужним каталізатором читацької активності, трансформуючи традиційні уявлення про літературну критику та створюючи нову емоційно-тілесну читацьку ідентичність. Вірусні тренди цієї платформи здатні миттєво формувати попит на окремі видання, що створює серйозні виклики для бібліотек: диспропорцію між попитом і пропозицією, багатомісячні черги та надмірне навантаження на систему обслуговування. В українському контексті реагування на ці виклики ускладнюється хронічним недофінансуванням, призупиненням державної програми поповнення фондів, руйнуванням інфраструктури внаслідок війни та організаційними обмеженнями. Водночас бібліотеки можуть перетворити виклики на можливості через систематичний моніторинг трендів, адаптацію процесів комплектування (збільшення частки електронних книг, розвиток міжбібліотечної кооперації), активну присутність у TikTok із використанням «платформних вернакулярів», розвиток партнерств та підвищення кваліфікації персоналу.

Аналітика Big Data у бібліотечному середовищі

Володимир Варенко — 2026-05-22

Метою статті є визначення ролі аналітики великих даних (Big Data) у цифровізації бібліотечних процесів, зокрема персоналізації послуг, прогнозуванні попиту та оптимізації ресурсів.

Методи дослідження. У дослідженні застосовані загальнонаукові (огляду, аналізу/ синтезу, системного підходу, порівняльного аналізу, узагальнення) та спеціальні (аналітичний, джерелознавчого пошуку, бібліотекознавчий) методи.

Наукова новизна дослідження полягає в систематизації та узагальненні відомих і нових знань про використання аналітики великих даних (Big Data) у практиці бібліотечної діяльності з погляду сьогодення та перспектив їх розвитку в межах одного дослідження.

Основні висновки. Використання технологій великих даних трансформує бібліотеки із традиційних інформаційних сховищ у аналітичні центри знань, які здатні прогнозувати потреби користувачів і підтримувати управлінські рішення на основі даних (data-driven management). Цифровізація бібліотек формує нові масиви даних. Електронні каталоги, репозитарії, системи електронної видачі, вебаналітика, користувацька активність у цифрових сервісах створюють великі обсяги структурованих і неструктурованих даних, що потребують сучасних інструментів обробки. Big Data підвищує якість бібліотечних послуг. Аналіз поведінки користувачів дозволяє персоналізувати рекомендації, оптимізувати комплектування фондів, покращувати навігацію електронними ресурсами та прогнозувати попит на інформаційні продукти. Аналітика сприяє ефективному управлінню бібліотекою. Інструменти візуалізації, прогнозної аналітики та моніторингу показників діяльності забезпечують обґрунтованість стратегічного планування, розподілу ресурсів і оцінки ефективності роботи. Аналітика Big Data у бібліотечному середовищі є не просто технологічною інновацією, а інструментом стратегічної трансформації бібліотек у сучасні інформаційно-аналітичні центри. Її впровадження сприяє підвищенню ефективності управління, якості обслуговування користувачів і конкурентоспроможності бібліотек у цифровому суспільстві.

Бібліотека у системі цифрової репрезентації культурної спадщини

Вячеслав Мамон — 2026-05-22

Метою статті є визначення структурних складових системи цифрової репрезентації культурної спадщини та з’ясування ролі бібліотек як суб’єктів цієї діяльності. Дослідження зосереджене на аналізі взаємодії між об’єктами культурної спадщини, інституціями-репрезентаторами, фахівцями, технологічною інфраструктурою, функціональними процесами й користувачами, які у сукупності формують цілісну систему цифрової репрезентації культурної пам’яті.

Методи дослідження втілені через системний підхід, реалізований через структурно-функціональний аналіз взаємозв’язків між елементами системи. Використано міждисциплінарні методи інформаційних наук і цифрової гуманітаристики, а також результати міжнародних досліджень ефективності цифрових бібліотек, положення теорії інтероперабельності даних і аналіз практик цифровізації в бібліотеках України, що дозволило поєднати технологічний та соціокультурний виміри цифрової репрезентації.

Наукова новизна полягає в уточненні складу системи цифрової репрезентації культурної спадщини та обґрунтуванні ролі бібліотеки як координуючого суб’єкта, що узгоджує діяльність інституцій, фахівців, інфраструктурні рішення і функціональні процеси. Запропоновано узагальнювальну модель системи, яка відображає не перелік компонентів, а характер їхньої взаємодії в умовах зростання вимог до якості даних, відкритості та інтероперабельності.

Основні висновки. Доведено, що бібліотеки посідають ключове місце в системі цифрової репрезентації культурної спадщини завдяки поєднанню організаційних, методичних і комунікаційних функцій. Вони забезпечують координацію процесів оцифрування, опису, доступу та збереження цифрових ресурсів, сприяють формуванню цифрових компетентностей користувачів і підтримують інтеграцію національних ресурсів у міжнародний інформаційний простір. Подальший розвиток системи пов’язаний зі зміцненням національної цифрової інфраструктури та узгодженням практик опису і репрезентації з європейськими моделями.

Візуально-текстові форми в комунікаційних стратегіях бібліотек у соціальних медіа

Тетяна Коржова — 2026-05-22

Мета статті – проаналізувати використання емодзі, мемів та хештегів як новітніх візуально-текстових форм у комунікаційних стратегіях бібліотек у соціальних медіа, визначити їхні функції, а також оцінити їхній вплив на залучення аудиторії.

Методи дослідження. Для досягнення мети застосовано комплекс методів: аналіз наукової літератури із проблем бібліотечної комунікації в соціальних медіа і теорії візуальної комунікації, контент-аналіз публікацій українських бібліотек у Facebook та Instagram (2024–2025 рр.), метод типологізації, узагальнення і систематизація даних.

Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українському бібліотекознавстві здійснено комплексний аналіз емодзі, мемів і хештегів як елементів візуальної мови цифрової комунікації бібліотек, визначено їхню роль у формуванні сучасного бібліотечного дискурсу та встановлено кореляцію між їх використанням і показниками залученості аудиторії.

Основні висновки. Актуальність дослідження зумовлена стрімким зростанням ролі візуальних форматів у комунікації з молодіжною аудиторією, а також необхідністю забезпечення рівного доступу до інформації для всіх груп користувачів відповідно до принципів соціальної справедливості та державної політики безбар’єрності. Дослідження засвідчує глибоку трансформацію комунікаційних стратегій бібліотек у соціальних медіа, що виявляється в активному засвоєнні емодзі, мемів і хештегів. Емодзі перетворилися на універсальний засіб емоційної пунктуації, що сприяє встановленню довірливих стосунків з аудиторією, особливо молодшою. Меми виконують функції трансляції культурних сенсів, гумору та соціальних коментарів, даючи змогу бібліотекам демонструвати розуміння актуальних культурних кодів. Хештеги стають стратегічним елементом контент-планування, що забезпечує видимість публікацій за межами підписної бази. Використання цих візуально-текстових форм позитивно корелює з рівнем залученості користувачів, що підтверджує доцільність їх інтеграції у бібліотечну комунікацію.

Соціальні медіа як ключовий інструмент популяризації публічних бібліотек у цифрову епоху

Володимир Кожем'яко — 2026-05-22

Мета статті – з’ясування ролі соціальних медіа у популяризації публічних бібліотек України та визначення особливостей їх використання бібліотечними установами в умовах цифрової трансформації.

Методи дослідження. При написанні статті використано загальнонаукові та спеціальні методи. Застосовано метод контент-аналізу для вивчення наукових праць із проблематики соціальних медіа у бібліотечній сфері. Метод аналізу та синтезу вживано для дослідження присутності публічних бібліотек у соціальних мережах. Порівняльний метод дозволив зіставити досвід різних бібліотечних установ у використанні соціальних медіа. Завдяки методу узагальнення сформульовано висновки щодо ефективності застосування соціальних мереж публічними бібліотеками України.

Наукова новизна полягає у встановленні залежності між місією, завданнями, цільовою аудиторією бібліотеки, специфікою культурного середовища, у межах якого вона функціонує, та особливостями використання нею соціальних медіа.

Основні висновки. Актуальність дослідження зумовлена цифровою трансформацією бібліотечної справи, зростанням ролі соціальних медіа у комунікації із громадськістю, а також потребою адаптації бібліотечних установ до нових моделей взаємодії з користувачами в умовах війни та постійних соціокультурних змін. У статті розглянуто особливості використання публічними бібліотеками України соціальних медіа як інструменту популяризації в умовах цифрової трансформації суспільства. Встановлено, що соціальні медіа дозволяють бібліотекам розширити аудиторію, вибудувати комунікацію з користувачами та сформувати з ними емоційний зв’язок. Акцентовано увагу на необхідності представлення бібліотек на різноманітних платформах, зокрема в Instagram, Facebook, TikTok, YouTube, Telegram, що дозволяє адаптувати комунікаційні стратегії до різних сегментів аудиторії. Розглянуто досвід застосування Facebook, Instagram, YouTube Публічною бібліотекою імені Лесі Українки, Публічною бібліотекою Львівської міської територіальної громади «URBAN бібліотека», Публічною бібліотекою Луцької міської територіальної громади. Виявлено різні підходи до використання соціальних медіа, що зумовлено специфікою місії, цільової аудиторії та особливостями середовища, в якому функціонує кожна бібліотечна установа. Акцентовано увагу на необхідності більш активного застосування публічними бібліотеками інтерактивного контенту.

Синергія та емерджентність як методологічні засади бібліотекознавчих досліджень

Оксана Матвієнко — 2026-05-22

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні синергії та емерджентності як методологічних засад сучасних бібліотекознавчих досліджень, що дозволяють інтерпретувати бібліотеку як відкриту систему, здатну до саморозвитку, самоорганізації та формування нових якостей у процесі взаємодії із зовнішнім середовищем, а також у виявленні потенціалу цих підходів для пояснення закономірностей розвитку, функціонування та інноваційної динаміки бібліотечних систем.

Методи дослідження. Використано аналітичний, системно-структурний і концептуальний аналіз, моделювання, синтез та узагальнення – для визначення теоретичних засад, понять і структури бібліотеки як синергетично-емерджентної системи.

Наукова новизна. Вперше обґрунтовано методологічну модель бібліотеки як синергетично-емерджентної системи, що поєднує принципи синергетики, теорії складних систем та емерджентності; розкрито механізми самоорганізації й адаптації бібліотек; визначено взаємозв’язок між синергією (механізм) і емерджентністю (результат); введено поняття «бібліотекознавча синергетика» як методологічний напрям дослідження бібліотечних систем.

Основні висновки. Бібліотекознавство переходить до нової методологічної парадигми, яка інтегрує системне, синергетичне та емерджентне мислення. Бібліотека постає як динамічна самоорганізована структура, де взаємодія інформаційної, комунікативної, технологічної, освітньої та управлінської підсистем забезпечує цілісність і розвиток. Емерджентність проявляється у формуванні нових інтегративних якостей – соціального капіталу, мережевої компетентності, комунікативної репутації, здатності до культурних інновацій. Взаємозв’язок синергії та емерджентності має методологічне значення: перша виступає умовою виникнення другої, а друга – показником результативності синергійних процесів. Розроблена методологічна модель бібліотеки як синергетично-емерджентної системи може бути використана як основа для подальших теоретичних і прикладних досліджень.

Бібліотекознавча термінологія: історіографія дослідження

Максим Опірський — 2026-05-22

Мета статті – виявлення та оцінка наукових робіт із бібліотекознавчої термінології, а також визначення ключових особливостей окремих етапів її розвитку.

Методи дослідження. При підготовці статті використані: метод контент-аналізу для виявлення та проведення аналізу наукових праць із проблематики бібліотекознавчої термінології; історико-порівняльний метод для визначення ключових рис різних історичних періодів розвитку досліджуваної термінології; метод узагальнення, аналізу та синтезу для дослідження процесу формування терміносистеми, які загалом дали змогу відтворити еволюцію наукових робіт у сфері бібліотекознавчої термінології у хронологічній послідовності.

Наукова новизна полягає у визначенні ключових рис хронологічних етапів розвитку української бібліотекознавчої термінології.

Основні висновки. Встановлено, що формування української бібліотекознавчої термінології відбувалося під впливом суспільно-політичних та ідеологічних чинників. Виокремлено чотири періоди її розвитку: зародження термінології (кінець XIX – початок XX ст.), інституційне становлення (1920–1930-ті рр.), впорядкування та стандартизація в умовах русифікації (1940–1980-ті рр.), відродження та становлення української терміносистеми (1991 – до сьогодення), а також окреслено ключові риси зазначених періодів. Виявлено такі тенденції у розвитку української бібліотекознавчої термінології: прагнення до уніфікації термінів; зростання ролі запозичень з іноземних мов; активізація лінгвістичних досліджень терміносистеми. З’ясовано, що вагомий внесок у дослідження бібліотекознавчої термінології зробили Л. Хавкіна, С. Сірополко, Н. Фрідьєва, Д. Балика, М. Сташко, Г. Солоіденко, Н. Стрішенець, Т. Новальська, Н. Бачинська, Г. Салата, О. Тур, Р. Білоусова та інші науковці.

Бібліотека як Safe Space в умовах воєнного стану: нові форми взаємодії із громадою

Євген Святогор — 2026-05-22

Метою статті є виявлення нових професійних викликів, що постають перед бібліотечною спільнотою у процесі перетворення бібліотеки на центр життєстійкості громади, і на цій підставі обґрунтування необхідності інституційних змін для роботи в умовах воєнного стану та післявоєнної відбудови.

Методи дослідження. У роботі використано системний підхід для аналізу трансформації бібліотеки як багаторівневої структури у системі національної стійкості; за допомогою структурно-функціонального моделювання розроблено функціональну матрицю бібліотеки як центру життєстійкості, що інтегрує просторовий, ресурсний та ментальний рівні діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні функціональної матриці бібліотеки як Resilience Hub, що реалізується через ієрархічну взаємодію чотирьох ієрархічних рівнів: просторового, ресурсного, соціального, ментального; розширенні уявлення про safe space, концепцію якого доповнено когнітивним та психосоціальним захистом громади; обґрунтуванні зміни парадигми бібліотечного обслуговування: від традиційного надання послуг і ресурсів до формування моделі «бібліотеки-турботи».

Основні висновки. Аргументовано, що в умовах війни українські бібліотеки трансформувалися в інституції національної стійкості, забезпечуючи перехід від збереження фондів до регенерації людського капіталу. Визначено роль бібліотеки як інформаційного «фільтра», що нейтралізує травму інформаційного хаосу через механізми верифікації даних. Встановлено, що впровадження практик немедичної реабілітації та соціальної медіації сприяє відновленню суб’єктності вразливих груп населення (ВПО, ветеранів). Доведено, що ефективність сучасної бібліотеки має оцінюватися за показниками соціального впливу та рівня довіри громади, що утверджує бібліотечну систему як стратегічний елемент гуманітарної безпеки держави.

Використання штучного інтелекту для створення бібліотечних консорціумів: глобальний огляд в аспекті систематизації

Адейінка Телла — 2026-05-22

Мета статті – дослідити шляхи використання штучного інтелекту для формування бібліотечних консорціумів.

Методи дослідження. У статті застосовано підхід, що поєднує аналіз тематичних досліджень та огляд літератури з метою дослідження ШІ в бібліотечних консорціумах. Відтворено різноманітний і нерівномірний стан інтеграції ШІ в бібліотечні консорціуми усього світу, висвітлено сфери прогресу й поточні проблеми. Зазначено, що країни і регіони по-різному впроваджують технології ШІ в роботу бібліотечних консорціумів залежно від інфраструктури, фінансування та місцевих пріоритетів.

Наукова новизна. Пропоноване дослідження визначає оригінальні перспективи того, як ШІ може революціонізувати роботу бібліотечних консорціумів, підвищуючи інклюзивність, ефективність та інновації. У ньому подано практичні рекомендації щодо застосування ШІ для оптимізації спільного використання ресурсів, автоматизації адміністративних завдань та покращення залучення користувачів, надано цінні знання до глобального дискурсу стосовно майбутньої співпраці бібліотек.

Основні висновки. У дослідженні розкрито трансформаційний потенціал ШІ в різних аспектах роботи бібліотечних консорціумів, включаючи безшовну інтеграцію багатомовних ресурсів, що забезпечує кращий спільний доступ до ресурсів через мовні бар’єри та персоналізацію користувацького досвіду за допомогою рекомендацій і доставки контенту на основі ШІ, демонструючи цим глобальні програми та їхню ефективність у подоланні конкретних проблем. Наукова розвідка також надає огляд проблем, специфічних для регіону, підкреслюючи, як різні соціально-економічні, технологічні й політичні середовища формують впровадження ШІ в бібліотечних консорціумах. Проаналізовано роботу Orbis Cascade Alliance у Сполучених Штатах Америки, JISC Library Hub у Великій Британії та Канадської мережі дослідницьких знань (CRKN). У підсумку зазначено, що інтеграція ШІ в бібліотечні консорціуми може значно покращити доступність послуг, операційну ефективність та управління ресурсами. Завдяки автоматизації завдань і пропонуванню персоналізованого користувацького досвіду ШІ може покращити інклюзивність та ефективність бібліотек, формуючи майбутнє спільного обміну знаннями й оптимізації ресурсів у глобальному масштабі. Продемонстровано, що ШІ швидко змінює операційний, стратегічний та спільний ландшафт бібліотечних консорціумів по всьому світу. Дані з різних регіонів показують, що ШІ покращує важливі функції консорціуму, такі як спільне використання ресурсів, управління метаданими, залучення користувачів, прийняття рішень, цифрове збереження і пошук знань у технологічно розвинених регіонах, включаючи Північну Америку, Європу, Східну Азію та Австралію.

Цифрова профілізація змісту навчання фахівців із бібліотечної, інформаційної та архівної справи

Дмитро Драпалюк — 2026-05-22

Мета статті полягає у встановленні стану цифрової профілізації змісту навчання фахівців за освітньою програмою 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» в умовах переходу на нову спеціальність B13 «Бібліотечна, інформаційна та архівна справа» у вітчизняних університетах.

Методи дослідження. Для виконання дослідження використано комплекс методів: порівняльний і статистичний, контент-аналіз, синхронних зрізів, групування, узагальнення, візуалізації. Порівняльне дослідження цифрової профілізації змісту навчання виконано на основі бакалаврських і магістерських ОПП, затверджених у 5 університетах у 2023–2024 рр.

Наукова новизна полягає у встановленні та обґрунтуванні порівняльним емпіричним дослідженням скорегованості компетентностей із навчальними дисциплінами, профілізованості змісту навчання на бакалавраті і магістратурі 5 вітчизняних університетів.

Основні висновки. Дослідження цифрової профілізації змісту навчання з бібліотекознавства та інформаційних наук у ЗВО України свідчить про їхню активну позицію у пошуку актуальної і затребуваної спрямованості освітньої роботи. Високий вміст інформаційних, комп’ютерних, аналітичних дисциплін в освітніх програмах вітчизняних університетів яскраво демонструє вплив цифрових технологій на докорінну трансформацію гуманітарної спрямованості реалізації суспільних функцій бібліотек, архівів, управлінських структур реального сектору економіки. Здобувачі здатні задовольняти інформаційні потреби, надавати релевантні відомості, використовуючи, зокрема, інформаційні технології та інновації, штучний інтелект, що є важливим чинником успішної адаптації молодих фахівців до реальних умов трудової діяльності. Освітні компоненти інформаційно-комунікаційного напряму є винятково перспективними як широке поле діяльності, побудови успішної кар’єрної траєкторії. Дослідження демонструє обрання вітчизняними ЗВО інноваційної моделі підготовки фахівців із бібліотечної, інформаційної та архівної справи.

Освітня функція бібліотеки як одна із провідних у сприянні навчанню впродовж життя

Лілія Кравець — 2026-05-22

Метою статті є напрацювання інструментів реалізації освітньої функції бібліотеки, які сприяють освіті дорослих та реалізують концепцію «навчання впродовж життя».

Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на використанні методів соціокомунікаційного, інституціонального, структурно-функціонального, інформаційного та компаративістського підходів, залученні термінологічного і класифікаційного аналізу.

Наукова новизна дослідження полягає у вивченні функцій бібліотеки як інтегрального синкретичного комплексу, осереддям якого є освітня функція, пов’язана із засвоєнням ціннісних надбань і систематизованих знань, формуванням світогляду особистості та траєкторії її розвитку.

Основні висновки. Встановлено, що бібліотека як поліфункціональний соціальний інститут у сучасному технологічно орієнтованому суспільстві знань виконує багато функцій. Інтегральною функцією цього синкретичного комплексу є освітня. Вона здійснюється через взаємодію бібліотеки з освітньою системою суспільства шляхом створення сприятливих для самоосвіти особистості умов. Відзначено, що бібліотека допомагає освіті впродовж життя, реалізує засади державної політики України у сфері освіти, функціонує як інноваційне комунікативне середовище набуття формальної, неформальної та інформальної освіти. Зазначено, що бібліотека ХХІ ст. – це комунікативна платформа, яка об’єднує людину з духовним досвідом минулого, інтегрує її в сучасний інтелектуальний простір та орієнтує на відповідальну участь у творенні майбутнього. Бібліотека є інтерактивним освітнім простором, вона стає агентом змін, не лише впроваджує інноваційні рішення, але й генерує їх. Напрацьовано інструменти реалізації освітньої функції бібліотеки та сприяння навчанню впродовж життя. Виокремлено дванадцять інструментальних ресурсів реалізації освітньої функції бібліотеки та підвищення продуктивності книгозбірні у підтримці навчання протягом життя. Наголошено на тому, що бібліотеки України є активними впроваджувачами концепції «освіта впродовж життя», адептами освітніх ініціатив.