Феномен книги як суб'єкта спілкування: ренесансні практики в рефлексіях сучасності

Maria Kushnareva

doi:10.31866/2616-7654.6.2020.218606

Автор(и)

Maria Kushnareva Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Україна https://orcid.org/0000-0003-3361-8838

DOI:

https://doi.org/10.31866/2616-7654.6.2020.218606

Ключові слова:

книга, комунікація, італійський Ренесанс, ренесансний гуманізм, читацький інтерес, читацька мотивація

Анотація

Стаття сфокусована на спробі дослідити особливості взаємин «читач» – «книга», себто сприйняття читачем не твору, а саме книги як рівноправного співрозмовника у часи італійського Ренесансу. Ця спроба ґрунтується на зауваженнях концептуального характеру, які стосуються функцій і статусу тексту як такого (Ю. М. Лотман) та власне книжкової комунікації (В. А. Маркова). Підґрунтям для висновків щодо статусу книги у тогочасній комунікації є аналіз згадок про книгу (описів, звернень) як про одухотворену особу та спілкування з нею, які містяться у текстах літературних творів різних жанрів (поетична лірика, листи, приклади агіографії, трактати італійських гуманістів тощо), авторами яких є представники давньоримської, середньовічної та ренесансної італійської культури.

Метою статті є доповнення сформованої дослідниками схеми книжкової комунікації рівнями «читач» – «книга» та «читач» – «автор». Обґрунтовується поява та закріплення у свідомості читача асоціації автора з його твором, отже, з книгою як носієм його твору. Доведено, що комунікацію за зазначеними рівнями, з огляду, зокрема, на емоційну забарвленість, можна вважати спілкуванням, відповідно, «книга» і «книга-автор» постають суб’єктами спілкування.

На підставі результатів аналізу творів відомих представників Ренесансу доведено, що, крім передачі інформації, книга стає джерелом емоційних переживань і мотивує до певних дій, про що читач повідомляє книгу, в тому числі й через постановку питань до неї, тобто до її автора, що дає підстави стверджувати про участь книги в кондиційному та мотиваційному спілкуванні. З’ясовано, що на формування ставлення до книги як до співрозмовника вплинула екстраполяція на неї особистості автора твору, що сприяло певному одухотворенню книги в свідомості читача.

Перші ознаки набуття книгою статусу суб’єкта спілкування можна помітити задовго до Ренесансу, а саме – у Давньому Римі, в доробку Марка Тулія Цицерона та деяких пізніших авторів. Культура середньовіччя не дає прикладів, які дозволяють визнати за книгою в ті часи статус суб’єкта комунікації. Ренесанс, навпаки, часто та доволі різноманітно використовує мотив спілкування з книгою як з одухотвореною особою. У пізніші часи потреба в інформації (в широкому сенсі) спричинила перехід до т. зв. прагматичного читання, внаслідок чого ставлення читача до книги набуває певною мірою споживацьких рис, стає раціональним, розсудливим і тверезим. Це на досить тривалий час зробило спілкування із книгою неактуальними.

Біографія автора

Maria Kushnareva, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Науковий співробітник інформаційно-аналітичного відділу Фонду Президентів України, кандидат філософських наук

Посилання

Avgustin Avrelii. (2008). Ispoved’ [Confession] (M. E. Sergeenko, Trans.). Azbuka-klassika [in Russian].

Amess, Zh. (2008). Skholasticheskaya model’ chteniya [Scholastic model of reading]. In G. Cavallo, & R. Chartier (Eds.), Istoriya chteniya v zapadnom mire ot Antichnosti do nashikh dnei [The History of Reading in the Western World from Antiquity to the Present Day] (pp. 138−160). FAIR [in Russian].

Batkin, L. M. (1975). K probleme istorizma v ital’yanskoi kul’ture epokhi Vozrozhdeniya [On the problem of historicism in the Renaissance Italian culture]. In M. A. Lifshits (Ed.), Istoriya filosofii i voprosy kul’tury [History of philosophy and cultural issues] (pp. 167−189). Nauka [in Russian].

Burkgardt, Ya. (1904). Kul’tura Italii v epokhu Vozrozhdeniya [The Civilization of the Renaissance in Italy] (Vol. 1). Izdatel’stvo Pirozhkova [in Russian].

Verdzherio, P. P. (1988). O blagorodnykh nravakh i svobodnykh naukakh [On the Noble Manners and Liberal Studies]. In Ital’yanskii gumanizm epokhi Vozrozhdeniya [Italian Renaissance humanism] (Vol. 2, pp. 71−107). Izdatel’stvo Saratovskogo universiteta [in Russian].

Kurtsius, E. R. (2007). Yevropeiska literatura i latynske serednovichchia [European literature and Latin Middle Ages] (A. Onyshko, Trans.). Litopys [in Ukrainian].

Kufaev, M. N. (1981). Izbrannoe. Trudy po knigovedennyu i bibliografovedeniyu [Selected Works. Works on book studies and bibliography studies]. Kniga [in Russian].

Lotman, Yu. M. (1981). Semiotika kul’tury i ponyatie teksta [Semiotics of culture and concept of text]. Trudy po znakovym sistemam, 12, 3−7 [in Russian].

Malakhov, V. A. (2002). Spilkuvannia [Intercommunication]. In V. I. Shynkaruk (Ed.), Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk [Philosophical encyclopedic dictionary] (pp. 603−604). Abrys [in Ukrainian].

Markova, V. (2010a). Knyha v sotsialno-komunikatyvnomu prostori: mynule, suchasne, maibutnie [Book in the social and communicative space: past, present, future] [Monohraph]. KhDAK [in Ukrainian].

Markova, V. A. (2010b). Chytach yak komunikatyvnyi diiach [Reader as communicative actor]. Bulletin of the Book Chamber, 5, 43−47 [in Ukrainian].

Markova, V. A. (2014). Metodolohichni zasady vyvchennia knyzhkovoi komunikatsii [Methodological basis of book communication]. Bulletin of the Book Chamber, 2, 42−44 [in Ukrainian].

Petrarka, F. (1972). Ob izobilii knig [On abundance of books]. In Kniga. Issledovaniya i materialy [The Book. Researches and Materials] (Iss. 25, pp. 181–184). Kniga [in Russian].

Petrarka, F. (1997). Kantson’ere. Moya taina, ili Kniga besed o prezrenii k miru. Kniga pisem o delakh povsednevnykh. Starcheskie pis’ma [Canzoniere. My secret book. Letters on matters familiar. Letters of Seniles]. ROSAD [in Russian].

Revyakina, N. V. (2011). Knizhniki Vozrozhdeniya (Podzho Brachcholini i Nikkolo Nikkoli) [Book lovers in Renaissance (Poggio Bracciolini and Niccolo Niccoli)]. In O. N. Fokina, & V. N. Alekseev (Eds.), Kniga i literatura v kul’turnom prostranstve epokh (XІ−XX veka) [Book and Literature in the Cultural Space of Epochs (XI-XX centuries)] (pp. 371−376). Novosibirskii gosudarstvennyi universitet [in Russian].

Skovoroda, H. (1983). Virshi. Pisni. Baiky. Dialohy. Traktaty. Prytchi. Prozovi pereklady. Lysty [Poems. Songs. Fairy tales. Dialogues. Treatises. Parables. Prose translations. Leaves]. Naukova dumka [in Ukrainian].

Shevchuk, V., & Yaremenko, V. (Comps.). (2006). Slovo mnohotsinne. Khrestomatiia ukrainskoi literatury, stvorenoi riznymy movamy v epokhu Renesansu ta Barokko XV–XVIII stolit [Word inestimable. Reading book in Ukrainian literature, composed in various languages in the Renaissance and Baroque] (Vol. 1). Akonit [in Ukrainian].

Tsvetochki svyatogo Frantsiska Assizskogo [The flowers of Saint Francis of Assisi]. (2000). EKSMO-Press [in Russian].

Tsitseron Mark Tullii. (1950). Pis’ma k Attiku, blizkim, bratu Kvintu, M. Brutu [Letters to Atticus, relatives, brother Quintus, M. Brutus] (V. Gorenshtein, Trans.,Vol. 2). Izdatel’stvo AN SSSR [in Russian].

Bisticci, V. da. (1859). Vite di uomini illustri del secolo XV [Lives of illustrious men of the fifteenth century]. Barbèra, Bianchi e comp. [in Italian].

Boccaccio, G. (1569). La genealogia de gli dei de gentili [The genealogy of the gods of gentiles] (Trad. per Gioseppe Betussi da Bassano). G. Sansovino [in Italian].

Chartier, R. (1989). Le monde comme représentation [The world as representation]. Annales, 44(6), 1505−1520. https://doi.org/10.3406/ahess.1989.283667 [in French].

Machiavelli, N. (1971). Tutte le oper [All oper] (A cura di Mario Martelli). Sansoni Editore [in Italian].